Багато часу Чарльз приділяв дослідницькій роботі з математики. Він займався евклідовою геометрією, лінійною та матричною алгеброю, математичним аналізом, теорією ймовірностей, математичною логікою та цікавою математикою (іграми та головоломками; шанувальником і популяризатором творчості Керрола в літературі та цікавій математиці був Мартін Гарднер). Зокрема, він розробив один із методів обчислення визначників (конденсація Доджсона). Багато досягнень Чарльза в галузі математичної логіки набагато випередили свій час. Він розробив графічний метод розв'язання логічних задач - зручніший за горезвісний спосіб Ейлера або Венна. З мистецтвом порівнювали здатність Доджсона розв'язувати так звані сорити (сорит грецькою - «купа») - логічні задачі, представлені ланцюжком силогізмів, у яких висновок одного силогізму слугує посилкою іншого.

Льюїс Керрол залишив після себе не тільки казкові історії, а й серйозні математичні праці. Він писав великі книжки та невеликі брошури, а також часто публікував статті в різних журналах.

Ми розглянемо лише найвідоміші та найбільші роботи Льюїса Керрола.

• У 1858 році він написав «Алгебраїчний розбір V книги Евкліда». Головною працею давньогрецького математика Евкліда був твір «Початок», що складається з 13 книг. Його п'ята книга, яку і розглядав Льюїс Керролл у своїй роботі, була присвячена загальній теорії пропорцій.

• 1867 року світ побачила книга «Елементарне керівництво з теорії детермінантів» - елементарний трактат про детермінанти з їхнім застосуванням для лінійних і алгебраїчних рівнянь.

• 1879 року Льюїс Керрол закінчив математичну працю, присвячену давньогрецькому математику: «Евклід і його сучасні суперники». У книзі Керрол захищав підхід давньогрецького математика Евкліда до викладання геометрії. Попри те, що це наукова праця, оповідь ведеться у формі химерних діалогів між математиком на ім'я Мінос і «адвокатом диявола» професором Ніхто, який втілює в собі «сучасних суперників Евкліда». 

• Того ж року Керрол видав «Дублети, словесні загадки» - книгу, на сторінках якої описав нову гру зі словами.

• У 1888 році письменник видав «Математичні курйози» (частина I), а за п'ять років, у 1893 році, - другу частину під назвою «Опівнічні задачі». До збірки «Опівнічні задачі» увійшли 72 задачі з тригонометрії, алгебри та планіметрії. Ці задачі Льюїс Керрол придумував ночами, коли його мучило безсоння, і сам же їх розв'язував у темряві. Але «Опівнічні задачі», за словами письменника, не засіб від безсоння, а спосіб позбутися нав'язливих думок, які часто долають вільні від занять уми.

• У 1890 році Керрол видав брошуру «Круглий більярд», у якій описав власний винахід - круглий стіл для більярду.

Математичні книги для дітей

Письменник любив займати дитячі уми математичними задачками та головоломками.

У 1878 році він написав збірку загадок та ігор для дітей «Історія з вузликами». Збірку оформлено як оповідання з діючими персонажами і цікавими математичними задачками, зрозумілими і цікавими маленьким читачам.

Через 9 років, 1887 року, Льюїс Керрол випустив книжку «Логічна гра», у якій автор знайомить юних читачів з оригінальним графічним методом розв'язування соритів і силогізмів. У додатку Керрол описує кілька ігор, фокусів і головоломок для учнів 8-10-х класів.

Льюїс Керрол спробував створити підручник для школи. Його «Символічна логіка» (частина I), опублікована 1890 року, мала стати серйозним шкільним підручником.

На відміну від сухих підручників тих часів, «Символічна логіка» сповнена прикладами, а також головоломками, які можна розв'язати граючись. Другу частину «Символічної логіки» видано вже після смерті автора, 1977 року. 

Цікаво, що свої праці в галузі математики автор підписував справжнім ім'ям «Чарльз Доджсон», а ось літературні проби - псевдонімом. 

Виставку підготувала 

зав. відділом інформаційних технологій та комп'ютерного забезпечення Бібліотеки Рассказова В. А.